ШКУРКА

ШКУРКА, и, ж.

1. Зменш. до шкура 1-3, 5. Тепер згадує отець Никон чудовий соболевий комір, пошитий зі шкурки звірка, який трапляється лише вряди-годи (Донч., II, 1956, 9); Основним товаром світової хутрової торгівлі у наш час є шкурки норок (Наука.., 6, 1973, 44); Хоча на славу вдавалася йому чиньба, але він всім серцем хлібороба ненавидів її, не бруд чинбарні, а золоті та зелені сап’яни полів бачив перед собою, коли готував на торг кольорові шкурки (Стельмах, II, 1962, 115); На візку сидів хлопець.. сухий, як кістка, обмотана жовтою шкуркою (Н.-Лев., IV, 1956, 289); Любо тоді глянути на стиглу, прозору ягоду, що ледве стримує солодкий сік у тонкій шкурці (Коцюб., І, 1955, 191).

∆ Шліфува́льна шку́рка — папір або тканина з наклеєним на ній абразивним матеріалом, що використовується для зачищання й полірування різних виробів. Виробничі випробування показали, що стійкість проти спрацювання алмазних барабанів і кругів у кілька тисяч разів вище, ніж шліфувальних шкурок (Веч. Київ, 12.УІ 1968, 2).

∆ Не ва́рта шку́рка ви́чинки див. ва́ртий.

2. Те саме, що кі́рка 1. За одну ніч висохла земля, затягнулися тонісінькою льодовою шкуркою калюжі (Збан., Курил. о-ви, 1963, 224); На столі з’явився високий глечик з пареним молоком. Зверху на ньому була темна, піджарена шкурка (Собко, Шлях.., 1948, 65).

∆ Натяга́ти (натягти́) шку́рку на кисі́ль див. натяга́ти¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 486.

Шкурка, ки, ж.

1) Ум. отъ шкура.

2) Кожица на плодахъ. Як положиш кислицю у піч спектись, то шкурка на ній репне. Дещо.

3) Пленка. Пождіть, діти, поки Біг на кісіль шкурку натягне. Ном.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 503.