ШКУЛКИЙ

ШКУЛКИ́Й, ШКУЛЬКИ́Й, а́, е́, діал. Дошкульний. Я ж думала, да що нагайка не шпулька. Де ударить, то розсядеться й шкурка (Чуб., V, 1874, 595); Неймовірна гіперболізація образів — шкульке місце здібного поета(Вітч., 3, 1964, 107); Шкулкі слова; Шкулький вітер.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 484.

Шкулкий, шкулький, а, е.

1) Донимающій. Я ж думала, до що нагайка не шкулка, де ударить, то розсядеться й шкурка. Н. п. Шкулкий вітер. Конст. у.

2) Чувствительный. Шкулке місце.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 502.