ШЕВЧЕНКОЗНАВСТВО

ШЕВЧЕНКОЗНА́ВСТВО, а, с. Вивчення творчості Т. Г. Шевченка як галузь літературознавства, мистецтвознавства тощо. Радянські історики літератури продовжують творчо розвивати ті лінії, які накреслені були в питаннях шевченкознавства ще Герценом, Чернишевським, Добролюбовим, Іваном Франком, Плехановим, Луначарським, Грабовським, Лесею Українкою та іншими передовими діячами XIX — початку XX століття (Рильський, Поезія Т. Шевченка, 1961, 5); Радянське шевченкознавство відзначається різними напрямами досліджень, серед них історико-літературний, текстологічний, естетичний, філософський, мистецтвознавчий (Рад. літ-во, 5, 1964, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 435.