ЧІПЕЦЬ

ЧІПЕ́ЦЬ, пця́, ч. Те саме, що очі́пок. Ой пила, пила, Чіпця загубила (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 157).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 341.

Чіпець, пця, м.

1) = Чепець 1. Русую кісоньку під чіпець. Грин. III. 548. Сидить дівка в темниці, шиє чіпець без ниці. Ном. заг. № 145.

2) = Чепчик 3. В чіпці уродився, а на посторонку згине. Ном. № 4091.

3) = Чепець 4. О. 1862. V. Кух. 39.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 465.

чіпе́ць = чіпо́к див. очі́пок.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 641.