ЧОРНОВИЙ

ЧОРНОВИ́Й, а́, е́.

1. Написаний, підготовлений начорно, не остаточно; протилежне чистовий. Чорнові записи; // Признач. для перших, не чистових записів. Чорновий зошит.

2. Зробл. не остаточно, ще не оброблений. Франко дуже багато і наполегливо працював над віршем ["Каменярі"]. Починаючи від першого задуму, перших, чорнових накреслень після виходу з тюрми влітку 1878 року і кінчаючи останньою редакцією в антології "Акорди", виданій у 1903 р., він постійно удосконалював образну систему, мову твору (Рад. літ-во, 2, 1963, 91); Бажаючи побачити п’єсу на сцені та вважаючи надрукований варіант лише чорновим, необробленим, Квітка доробляє комедію ("Дворянские выборы") (Вітч., 4, 1964, 174); // спец. Пов’язаний з первинною стадією виробництва. Після чорнової обробки на звичайному токарному верстаті деревину розпарюють, а потім пресують (Хлібороб Укр., I, 1966, 22); // спец. Признач. для первинної обробки. Залежно від характеру виконуваних операцій різці поділяються на чорнові і чистові (Різальн. інстр., 1959, 31).

3. Підсобний, допоміжний, підготовчий. Шлях до спортивних вершин лежить через "чорнову" роботу — невтомну, повсякденну.. Щоденні тренування, численні матчі, постійні роз’їзди — таке життя футболіста (Веч. Київ, 11.VIII 1962, 4); Ніхто з журналістів не повинен цуратися кропіткої чорнової роботи (Рад. Укр., 23.IV 1959, 1).

4. спец. Який містить значну кількість домішок (про кольорові метали). При рафінуванні міді сухим способом чорнову мідь сплавляють у струмині повітря (Заг. хімія, 1955, 519).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 357.