ЧОПОК

ЧОПО́К, пка́, ч. Зменш. до чіп¹ 1. Чопок вилетів, і горілка витекла на підлогу (Рибак, На світанку, 1940, 73).

◊ П’я́ний, як чопо́к — те саме, що П’я́ний, як чіп (див. чіп¹). П’яний, як чопок (Номис, 1864, № 230).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 352.

Чопок, пка, м. Ум. отъ чіп. Ком. II. № 383.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 470.

чопо́к = чопе́ць = чопо́чок див. чіп.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 642.