ЧОЛОБИТНА

ЧОЛОБИ́ТНА, ної, ж., іст. Заява, скарга або прохання від окремої особи чи соціальної групи, яку подавали до місцевих чи центральних органів управління на Україні і в Росії в XV — на початку XVIII ст. Як тільки стало відомо про зраду Мазепи, жителі Прилук, Лубен, Лохвиці і багатьох інших міст звернулись до російського уряду з чолобитними, заявляючи про свою готовність битися "до смерті" проти шведів і зрадників-мазепинців (Іст. УРСР, І, 1953, 325); У 1737 році магістрат [Києва] надіслав на ім’я імператриці чолобитну про безчинства бунчукового товариша Чорнолуцького (Нар. тв. та етн., 6, 1965, 67); — Покіль живий, вернись додому. А свою чолобитну віддай до Гетьманського двору… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 515).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 349.