ЧОБОТАРСЬКИЙ

ЧОБОТА́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до чобота́р. Поставили третього [керівника клубу], уже з наших, Клима Закаблука.. Він — чоботар. Цей, правда, не спав, не пив і не танцював. Організував чоботарський гурток при клубі (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 95); // Признач. для чоботаря. — Дай мені місця,— стиха мовив майстер. Потім сів на чоботарський стілець, на яких працюють у цеху затяжчики, і схилився над виробом (Роб. газ., 25.IX 1963, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 346.