ЧИСТОТА

ЧИСТОТА́, и́, ж. Стан і властивість за знач. чи́стий 1, 2, 4-10. Непосидяча Онися вешталась до самого вечора по покоях та по пекарні, та по коморах,— і ввечері вже скрізь був порядок та чистота (Н.-Лев., III, 1956, 84); Сад за огорожею вражає чистотою незвичайною. Все тут було скопане, прополене, висмикане, полите, підв’язане (Сенч., На Бат. горі, 1960, 22); Треба дбати про чистоту шкіри, пам’ятаючи, що шкіра — важливий орган обміну (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 221); Ми увійшли в село до схід сонця, і нас вразила зразкова чистота (Кучер, Полтавка, 1950, 84); Одержане волокно теж сортують. Добирають однакові пасма за довжиною, кольором, міцністю, чистотою обробки (Хлібороб Укр., 1, 1966, 25); Сталь, мідь, алюміній, магній, одержані в електролізних ваннах, відзначаються високою чистотою (Веч. Київ, 6.III 1970, 2); Рішуча боротьба за чистоту рік стає найважливішим державним завданням (Рад. Укр., 4.VI 1967, 2); Дорош теж зайнявся тихим світлом добра. Природа входила в нього духом коріння, чистотою небесної синяви, бентежила хліборобське серце (Тют., Вир, 1964, 376); М. Рильський високо цінив мовностилістичну майстерність творів літератури художнього реалізму, чистоту і ясність літературної мови (Нар. тв. та етн., 2, 1965, 38); Одягнений не по-місцевому, незалежний у поводженні, [Мухтаров] говорить чудовою узбецькою мовою, з характерною чистотою вимови, як у гірських кишлаках (Ле, Міжгір’я, 1953, 18); Ленін послідовно відстоював чистоту марксизму, непримиренно боровся проти ревізіоністських і догматичних перекручень революційної теорії (Ком. Укр., 9, 1968, 4); Зрада художньої правди неминуче відбивається або на долі самого твору, або на чистоті його основної ідеї (Л. Укр., VIII, 1965, 169); Глушак любив Івана Івановича за ясний розум і душевну чистоту (Довж., І, 1958, 109); Спів Марини чарував чистотою і чесністю її юної душі, щирим уболіванням над долею нещасної дівчини (Дмит., Наречена, 1959, 186).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 336.

Чистота, ти, ж. Чистота. Мнж. 122. Грин. III. 404. Хто чистоту з нечистого добуде? К. Іов. 30.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 464.