ЧАШКА

ЧА́ШКА, и, ж.

1. Невелика посудина (частіше з вушком), перев. з фарфору, фаянсу, з якої п’ють чай, каву та інші напої. Підвівши знічев’я голову, він побачив вітрину з посудом. — А що якби купити їй, наприклад, чашку?.. Що ж, се нічого! (Л. Укр., III, 1952, 485); Разом з робітниками Баранівського фарфорового заводу на Житомирщині було виготовлено сервізи, чашки та інший посуд з нового високоякісного фарфору (Наука.., 8, 1960, 18); // Кількість рідини, яку вміщає ця посудина. Годують 3 рази в день: вранці 2 чашки какао, або кави, або чаю, масло, мед (Коцюб., III, 1956, 322).

2. Те саме, що ча́ша 2. Починає широко застосовуватись [в Київській Русі].. також дерев’яний посуд, різні чашки, ополоники, діжі для замішування тіста тощо (Укр. страви, 1957, 5); В білій капличці, де в кам’яну чашку стікала чиста цілюща вода, рівно горіли, мов золоті квіти, свічки (Коцюб., II, 1955, 109); // пе-рен., зневажл., жарт. Людський череп. Уставай! та золотую чашу Наливаймо радісним питвом, Доки чашка голови твоєї Ще не повна цвіллю-порохном! (Крим., Вибр., 1965, 295).

3. бот. Віночок квітки подібної форми; чашечка (у 2 знач.). Інші цвіти соромливо стуляють свої чашки вдень, щоб сонце не виссало з них пахощів, і розхиляють їх аж вечором (Фр., IV, 1950, 354); В конвалії чашці глибокій чом перлами сльози тремтять? (У. Кравч., Вибр., 1958, 37).

4. анат. Надколінна кістка; чашечка (у 3 знач.). З розваленою надвоє чашкою, весь .. об’юшений кров’ю, з поламаними ребрами.., він схопиться, як демон червоний, і знов, і знов кидається у бій (Хотк., II, 1966, 356).

∆ Надколі́нна ча́шка див. надколі́нний.

5. спец. Частина приладу або пристрою; деталь округлої форми. Ртутний барометр має трубку, чашку і шкалу, на які нанесено поділки в міліметрах (Фіз. геогр., 5, 1956, 84); Товстим ременем приперезавши себе до стовпа, він вилазив у степу до гулких проводів, працював плескачками біля порцелянових дзвінких чашок (Перв., Атака.., 1946, 92).

6. буд. Напівокругла виїмка на кінці бруса, в яку загонять край іншого бруса при зв’язуванні їх у вінець.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 285.

Чашка, ки, ж.

1) Чашка. Левиц. І. 433.

2) Въ прялкѣ для пряденія шерсти: «деревянный цилиндръ, вращающійся на желѣзной оси между столбиками зайчика; на этотъ цилиндръ накладываютъ безконечную веревку маховаго колеса, приводящаго въ дѣйствіе чашку». Вас. 153. Ум. Чашечка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 447.