ЦІВКНУТИ

ЦІ́ВКНУТИ, не, док., розм. Однокр. до ці́вкати. Десь за спиною вже цівкнула птиця весняна (Гончар, II, 1959, 195); Прикордонник, що був родом місцевий, перевів їх [розвідників] убрід на той бік — просто в кущі верболозу, у грузький пісок, перевів так тихо, що жодна ракета над ними не спалахнула, жодна куля по них не цівкнула (Гончар, Людина.., 1960, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 224.