ЦИБ

ЦИБ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. циба́ти і цибну́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 205.

Циб, ба, м. При завязываніи у женщинъ головы пере́міткою, рантухом — концы этого покрывала, завязанные въ петлю. Гол. Од. 27. Шух. І. 160.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 428.