ЦЕХОВИЙ

ЦЕХОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до цех 1. З XVIII ст. в Англії середньовічне цехове ремесло занепало (Нова іст., 1956, 22); [Молодий хлопець:] Як на вершечку станем, застромимо наш цеховий значок, на диво людям, а собі на славу! (Л. Укр., II, 1951, 211); Чубенко тримав у руці ковану з заліза троянду, оцінював її оком середньовічного цехового майстра (Ю. Янов., II, 1958, 222); Чернігівщина здавна славилася своїми кобзарями та лірниками. Колись тут їх було так багато, що вони мали свої цехові організації (Нар. тв. та етн., 1, 1964, 64); // у знач. ім. цехови́й, во́го, ч. Майстер ремісничого цеху. — Запорожці утроїли своє військо: Хмельницький повертається од хана і веде з собою орду, і од Дону до Карпат, і од границі царя московського до Чорного моря підіймаються козаки, цехові і чернь (Стор., І, 1957, 378); Небіжчик Денис був майстер чесний і хороший, і в пам’ять його кожен охоче давав роботу його батькові. А головне — старий брав дешевше за цехових, що мусили працювати за таксою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 112).

2. Прикм. до цех 2. В середині цехових, дільничних і т. п. організацій, а також всередині первинних парторганізацій, які налічують менше 50 членів і кандидатів, можуть створюватись партійні групи по бригадах та інших виробничих ланках (Статут КПРС, 1971, 23).

3. Замкнений у межах своєї групи, свого гуртка, фаху. Щиролюдяні, змістові, «виражальні» завдання поезії для Плужника завжди мали безумовну перевагу над всякими цеховими, вузько «літературними», чисто формальними її аспектами (Не ілюстрація.., 1967, 297).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 205.

Цеховий, а, е. Цеховой. Підіймаються козаки, цехові і чернь. Стор. МПр. 89.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 428.