ЦЕРЕМОНИТИСЯ

ЦЕРЕМО́НИТИСЯ, нюся, нишся, недок.

1. Бути церемонним (у 1 знач.), вести себе церемонно. Навіть Катюша сердиться, бо вона не любить свисту, а церемониться сказати, щоб не свистали (Л. Укр., V, 1956, 219); Ченці спершу трохи церемонились, прикривали зверху долонями стакани, одмагались, вважаючи ром за гріх (Н.-Лев., III, 1956, 376); — Сідайте ж, пане Славку, не церемоньтеся (Март., Тв., 1954, 346).

2. з ким — чим і без додатка. Виявляти педантичне піклування про дотримання пристойності, зайву делікатність. Ржепа остався над Дністром, а Свідер не церемонився довго з незнайомим, тільки казав йому йти поперед себе (Мак., Вибр., 1954, 332); Образа була розрахована на те, щоб приголомшити Болера. Хай він зрозуміє, що тепер з ним ніхто не буде церемонитися (Собко, Запорука.., 1952, 239);Лікар не вважав за потрібне церемонитися з молодим батьком і попросив не порушувати в палаті спокою (Чорн., Потік.., 1956,52); Химка вже знала, що має справу з зоотехніком, але це її не стримувало. Криклива й лайлива, вона не церемонилася ні з ким (Добр., Тече річка.., 1961, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 201.

Церемонитися, нюся, нишся, гл. Церемониться, стѣсняться, жеманиться. Левиц. Пов. 213. Бере чарку з тарілки і трошки покушає і церемониться, бо дівоча натура церемонитись. Грин. ІІІ. 514.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 427.