ТАК

ТАК. І. присл.

1. Означає спосіб дії; таким чином, таким способом. — А от мені [Цуцику] — хоч і довіку б так… Живу у горницях, на килимах качаюсь (Гл., Вибр., 1951, 115); На лови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук, як приворожена. Так він проживав — цей сліпий дід (Ю. Янов., II, 1958, 49); // Уживається в головному реченні у функції співвідносного слова з наступним уточненням його в підрядному реченні способу дії. Про те, що діялось на Украйні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей (Шевч., І, 1963, 142); Клянусь боротись до загину так, як боролися батьки (Сос., II, 1958, 486); // Уживається в головному реченні у функції співвідносного слова з наступним уточненням його в підрядному порівняльному реченні. Лукерка кинула на плечі хустку і деяку мить стояла, посіпуючи плечима, так, ніби по ній раптом вдарив струмінь холоду (Тют., Вир, 1964, 38); // Уживається в головному реченні у функції співвідносного слова з наступним уточненням його в підрядному реченні часу. Мати як зачула його [сина] голос, так прожога і кинулась до його в хату (Мирний, І, 1954, 158); Як тільки літо, так я й в дорогу! (Л. Укр., V, 1956, 144); // Уживається в головному реченні у функції співвідносного слова з наступним уточненням його в підрядному реченні умови. Як роблять укупі, так не болить у пупі (Номис, 1864, № 10761); // Уживається в головному реченні у функції співвідносного слова з наступним уточненням його в додатковому підрядному реченні. Часто буває так, що мені мало 24 годин на добу (Коцюб., III, 1956, 369); [Кічунов:] На жаль, світ побудований так, що щастя людства здобувається ціною чиїхсь страждань… (Довж., І, 1958, 469); // Подібно до того, як раніше. Отак-то, ляше, друже, брате. Неситії ксьондзи, магнати Нас порізнили, розвели, А ми б і досі так жили (Шевч., II, 1953, 33); Наче нічого не одмінилось за цей короткий час, а чогось очі не так дивились і думки були не ті (Коцюб., II, 1955, 210); Все так же над озером мріє калина, де юність моя протекла (Сос., II, 1958, 181); // Таким чином, як сказано далі. А розсудимо ще й так: за гріхи наші постигла нас кара божа? Еге! (Кв.-Осн., II, 1956, 121); Мар’янівщани кохалися у волах, а не в конях: конем так — поїхати куди, прогулятися, а волом — робити (Мирний, III, 1954, 8); // Уживається для зв’язку з попереднім, підсумовуючи його зміст і виражаючи ставлення мовця до висловленого. Завжди терновий вінець буде кращим, ніж царська корона,.. так з передвіка було і так воно буде довіку (Л. Укр., І, 1951, 189); Ні, треба змінить олівець на перо, так буде міцніше (Сос., І, 1957, 452); Війна не може і не повинна бути способом розв’язання міжнародних спорів. Мирне співіснування або катастрофічна війна — тільки так поставила питання історія (Програма КПРС, 1961, 51); // Уживається перед обставиною, яка уточнює його значення. Річка Біла неширока. Он через неї перекинулися кладочки, позв’язувані де вірьовкою, де перевеслом, а де й так — просто жмутом трави (Хотк., І, 1966, 93); // Як належить, як має бути, як треба (звичайно з запереченням). Прийду було її [панночку] вбирати, то вже якої наруги я од неї не натерплюся!.. Заплітаю коси — не так! Знов розплітую та заплітаю, — знов не так! (Вовчок, І, 1955, 109); — Козак-то козак, тільки чуб не так, — кинув Іскра (Морд., І, 1958, 121); — Їжте, їжте, Левку, не сумлівайтеся [сумнівайтеся], — припрошує Сердючиха. — Може, щось у нас не так, то вибачайте (Стельмах, І, 1962, 60).

◊ Давно́ б так див. давно́; І так да́лі див. да́лі; [І] так і перета́к; [І] так і сяк; [І] сяк і так — і таким і іншим способом. Знайшовся божевільний Шпак, І брата меншого він став дурить брехнею 1 так і перетак (Гл., Вибр., 1957, 113); Пан міркував про своє положення сяк і так, та не міг надумати нічого ліпшого понад те, що прирадив візник (Фр., III, 1950, 294); [3аболотний:] Я оце і так думав і сяк — все виходить на одно (Лев., Драми, 1967, 346); Коли́ вже так пішло́ся див. піти́ся; Са́ме так — як треба, як належить, як має бути. Доки Шура перебувала на вогневій, жодне погане слово не зривалося ні в кого з уст.. Найприємнішим для Івана Антоновича було те, що хлопців ніхто не попереджав заздалегідь, щоб вони поводилися саме так (Гончар, III, 1959, 199); Так [би] мо́вити див. мо́вити; Так [воно́] і є (єсть) — справді, правильно. [Олімпіада Іванівна (Поглядає на дзигар, сердито здвигає плечима):] Сьома година! Так і єсть! (Л. Укр., II, 1951, 6); Так зва́ний див. зва́ний; Так [,мовля́в,] і так; Ота́к і так; Так і ота́к — уживається як вказівка на передачу чужих слів, чужої мови, викладу суті справи. А жіночка молодая Кинулась до пана, Розказала — отак і так (Шевч., II, 1963, 128); З тим вернулись вірні слуги до Бертольда і сказали: «Так і так поет відмовив. Ми даремне намовляли» (Л. Укр., І, 1951, 384); — Я й кажу товаришу Сазону, що так, мовляв, і так, куркуль живе там і там. «Веди, — каже Сазон, — показуй дорогу» (Тют., Вир, 1964, 167); Так його́ (її, їх)! — уживається в значенні вигуку, яким заохочують до якоїсь дії (лайки, бійки тощо). — Так їх [ворогів], Олежик! Дави їх, проклятих, огнем (Сос., II, 1958, 462); Яким стоїть посеред двору, приказує: «Так її, так. Бреше, скаже». А Ольга мовчить (Тют., Вир, 1964, 373); Так [йому́, тобі́ і т. ін.] і тре́ба! див. тре́ба¹; Так не пі́де див. піти>́; Так са́мо: а) таким же чином, [3-й вартовий:] Ба, догадався! (Здіймає з голови шолома, наливає вина й п’є) . Чим не фіал? (За його прикладом інші роблять так само) (Л. Укр., II, 1951, 321); Підійшовши до столу, він непомітно сунув під руку Олені якийсь папірець. Олена так само крадькома пробігла той папірець очима (Головко, І, 1957, 489); б) також, теж. Нимидора мусила йти на панщину. Вона йшла на панщину — плакала, йшла з панщини — так само плакала (Н.-Лев., II, 1956, 242); Так са́мо, як…: а) точно, як…; подібно до когось, чогось. Шість років Левкові минуло, а мало сміху на його обличчі, навіть зітхає часто, так само, як мати (Стельмах, II, 1962, 105); б) як і раніше. Жили вони так само вбого, як і перш (Вовчок, І, 1955, 314); Вікно сіріє. В хаті все так само, як і досі було: так само нагинається од руху повітря жовте полум’я свічки, так само хилитаються тіні й висить морок (Коцюб., І, 1955, 417); Так чи (або́) іна́к (іна́кше); Так чи сяк — у той чи інший спосіб. Мені вже хотілось би так чи сяк заспокоїти зрозумілу цікавість авторову (Коцюб., 111, 1956, 155); У кожному значному творі нашої прози, нашої драматургії так чи інакше зачіпається велика й велична тема дружби народів (Рильський, IХ, 1962, 114); То сяк, то так; То так, то сяк: а) то одним способом, то іншим. Агент примовочками, смішком.. то сяк, то так підкочується до дядьків, втирається в довір’я, але не квапиться розповідати про Америку (Стельмах, І, 1962, 195); б) хоч таким способом, хоч іншим. Отже, то сяк, то так, а кожному розкаже, що вона князька дочка (Вовчок, І, 1955, 258); Як би не так див. як; Як.., так [і]… — уживається в головному реченні у функції співвідносного слова, вказуючи на відповідність зіставлюваних дій чи станів у головному та підрядному реченнях. Як дуба не нахилиш, так великого сина на доброє [добре] не навчиш (Номис, 1864, № 6006); З очеретів чутно голос сопілки, ніжний, кучерявий, і як він розвивається, так розвивається все в лісі (Л. Укр., III, 1952, 196).

2. У такому стані, вигляді й т. ін., як є, без змін. Так, з побитими вікнами, стояла вона [хата] на край села пусткою (Мирний, І, 1949, 265); Він затулив вуха і так лежав, аж поки не заснув (Коцюб., І, 1955, 40); Слово «маятник», я думаю, можна так залишить, бо корінь сього слова український (Л. Укр., V, 1956, 20); Про себе одне знала, що як не судилося їй життя щасливе, то буде вже так (Головко, II, 1957, 191).

3. У такій мірі, до такого ступеня; настільки. І до кінця свого живоття Джеря йшов проти панів ..: так вони багато нашкодили йому (Н.-Лев., II, 1956, 261); Тим-то Франка так цінить, так дорожить тим святим непокоєм, що живе в душі благородних натур і не дає їм заснути (Коцюб., III, 1956, 41); Я завтра їду в Україну, Яку покинув так давно (Гончар, IV, 1960, 26); // Уживається в головному реченні у функції співвідносного слова з наступним уточненням його в підрядному реченні міри та ступеня. Він моря так уже боявся, Що на богів не полагався [покладався] І батькові не довіряв (Котл., І, 1952, 112); Так притьмом забаглося Семенові вчитися, що бідний хлопець не міг дочекати, аж поки сонечко закотиться за обрій (Коцюб., І, 1955, 100); Ненависть воюючих була такою великою, незліченні маси обох сторін так пристрасно жадали загибелі одна одній, убитих було так багато, що смерть часом ніби відмовлялась приймати загиблих (Довж., І, 1958, 355); // заст. У знач. такий уживається після означення та вказує на ступінь вияву якості. Цікавий, Мовчуна зустрівши раз, спитав: «Від чого голосний так дзвін той на дзвіниці?» (Г.-Арт., Байки.., 1958, 66).

Не так — не в такій мірі, як раніше. Здається, я не потовщав, але зміцнився, ходжу краще, лажу навіть по горах і хоч задихаюся часом, але вже не так (Коцюб., III, 1956, 335); Він почуває задоволення від того, що полагодив кабель, і навіть не так лякається снарядів (Гончар, III, 1959, 57); Не так щоб, а… — не надто, не дуже; Не так…, як… — не настільки, як… Не так тії вороги, Як добрії люди — І окрадуть жалкуючи, Плачучи осудять (Шевч., II, 1963, 154); [Xуса:] Публій сам не так мені потрібен, як горда Марція, його жона, — вона з родини цезаря і має велику силу там у Палатині (Л. Укр., III, 1952, 151).

4. Без наслідків, даремно. Певне, [лікарі] назначать яку-небудь довжелезну курацію, а може, знов у ліжко покладуть на довгий час, а вже мені так не минеться! (Л. Укр., V, 1956, 25); // Безплатно, даром, без винагороди. — Піду завтра до Грицька.. Коли йому не продам [хліб], то хоч так віддам… — Тю-тю! Та ти краще мені так віддай, — каже Лушня (Мирний, І, 1949, 269).

◊ За так [гро́шей]; Так за так — безплатно, даром, без винагороди. — Що ж ти думала: я так за так дам тобі позичку ще й дякувати буду? (Стельмах, І, 1962,

312); Так на так [міня́ти] — без додачі, одне на одне.

5. Без застосування спеціальних засобів, без особливих зусиль. [Острожин:] Що вам? Помогти що-небудь? [Орест:] Ні, ні, так пройде (Л. Укр., II, 1951, 85).

6. Без певної мети, потреби; без причини, без наміру. Все заснуло, і не знаю, Чи я живу, чи доживаю, Чи так по світу волочусь, Бо вже не плачу й не сміюсь… (Шевч., І, 1963, 349); [Прочанин:] А ти, мій сину, єрусалимський? [Чоловік:] Ні… (Поспішно). Єрусалимський! авжеж!.. Хіба, ти думаєш, я звідки? [Прочанин:] Та я не думаю нічого. Так от спитав собі… (Л. Укр., III, 1952, 125); // Уживається як коротка відповідь, коли немає можливості чи бажання точно й повно відповісти на питання. — Чому ти не вчишся, дочко? — пита він її. — Не хочу, — одказала, почервонівши, Явдоха. — Чому? — Так (Мирний, І, 1954, 155); // Уживається перед іншою обставиною, що уточнює його зміст. Під тином Півень, біля хати, Знічев’я смітник розгрібав.., — Наїдку не було, а так — аби клювати (Гл., Вибр., 1951, 102); Вони садили виноград… а хтось прийде і так, з доброго дива, почне нищити їх працю? (Коцюб., І, 1955, 194); // Випадково, не навмисне. Почав [Василь] збивати бовдур. Розмахнутися було ніяк.. Та й гуку не хотів великого робити, бо, може, сторожі недалеко або так хто почує (Хотк., І, 1966, 188).

◊ Про́сто так — випадково, не навмисне, без певної мети, причини. — Чого ти на мене так дивишся? — питав він, усміхаючись. — Хто, я? Я нічого. Я просто так.. — паленіла вона обличчям, ховаючи під довгі вії тугу своїх очей (Тют., Вир, 1964, 264); Ті́льки так див. ті́льки.

7. розм. Указує на відсутність того, про що йшла мова раніше. У мого батька було три стодоли: в одній був мак, друга була так, а в третій миша з розуму зійшла, що їжі не знайшла (Укр.. присл.., 1963, 68); Кому смак, а кому й так (Укр.. присл.., 1963, 68).

$ А (ах), так — уживається для вираження обурення чиїмось учинком, поведінкою. [Йоанна:] Не бувши злодійкою, я могла б узяти з дому вдесятеро більше, ніж я взяла. [Xуса:] А, так? То ти мені ще й очі вибиваєш своїм багатством? (Л. Укр., III, 1952, 161); І (й) так — уживається в знач.: і (й) без того. [Xуса:] Не картай. Доволі з мене й так… (Л. Укр., III, 1952, 149); — Гов-гов-гов! Давай перевозу! — Я, Матвію, поїду за чоловіком, ти й так намахався веслом за цілий день (Стельмах, І, 1962, 455); Так собі>́: а) ні добре, ні погано; середньо. Почуваю себе так собі. Не застудився, сплю не дуже добре (Коцюб., III,1956, 318); Вчилася вона так собі і завжди клянчила, щоб їй підказували (Гончар, Тронка, 1963, 39); б) у знач. присудка. Нічого особливого собою не являє. Не те, щоб він був так собі: розумна в його [нього] голова була,.. а проте дивний, якийсь дивний з його чоловік був (Вовчок, І, 1955, 280); А якщо ви.. скажете, що Одеса «так собі» — він огляне вас презирливо [зневажливо] (Ю. Янов., V, 1959, 118); в) без особливої причини, наміру. А коли, траплялося, випивав [Бідочук], то не було біди гіршої від нього.., заводив бійку вже без найменшої причини, от так собі (Хотк., II, 1966, 162); Каленика Романовича так собі не викликали. Лише дуже велика невправка могла змусити адміністрацію цеху.. звернутися до авторитету коваля відставного (Сенч., Опов., 1959, 14); Так чи іна́к (іна́кше): а) у тій чи іншій мірі. Від сучасного старі січовики перейшли до минулого,.. згадали все, що так чи інак впливало на долю Запорізької Січі (Добр., Очак. розмир, 1965, 36); Він знав: про що б не почав мову, все їй болітиме, бо все так чи інакше буде стосуватися Юрія, буде пройнято Юрієм (Гончар, III, 1959, 217); Нема пісні, нема витвору народної творчості, які б не були так чи інакше пов’язані з історичним періодом, що породив їх (Рильський, IX, 1962, 223); б) все одно, однаково. Вони [фашисти] знали, що він [хорват-боєць] загине так чи інакше: або сконає сам, змучений спрагою, розкльований птицями, або впаде під кулями (Гончар, ІІІ,1959, 110).

II. част.

1. ствердж. Уживається під час відповіді, що підтверджує правильність думки, наявність факту чи явища; виражає згоду на якусь дію або ствердження раніше висловленого; за значенням близька до слів: авжеж, справді; протилежне ні. Вона.. почала пригадувати, де вона, що з нею… Це ж її хата? Так, її… (Мирний, IV, 1955, 57); [Руфін:] Ти знов була сьогодня [сьогодні] в катакомбах?.. [Прісцілла:] Так, я була сьогодня в катакомбах і завтра знов піду (Л. Укр., II, 1951, 342); — Як ви про мене вгадали?.. — Що з училища? — Так (Гончар, III, 1959, 10); // Уживається як підтвердження думок співрозмовника, згоди з ним; правильно, справедливо. [Сотник:] Ні, трохи треба підождать. Воно б то так! та от що, брате: Літа́ не ждуть! літа́ летять (Шевч., II, 1963, 190); [Аецій Панса:] Тепер усе дрібніше стало в світі. [Руфін:] Либонь що так! Дрібніша стала й мірка, якою міряють і честь, і цноту (Л. Укр., II, 1951, 361); — Ото, пане-товаришу комісар, як хочете, то повім, як було, — починав він.. — Товаришу, без «пане», — поправляє його Костюченко і посміхається. — А, так, так (Тют., Вир, 1964, 356); // Уживається для виділення окремого слова чи групи слів з метою виразнішого їх підтвердження. Так! я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Буду жити! — Геть думи сумні! (Л. Укр., І, 1951, 42); // Уживається для вираження підсумку роздумів з приводу чогось; справді. Так, ти [Т. Шевченко] живеш у наші дні, Ти з нами в праці і в борні (Рильський, III, 1961, 34); Почувши ім’я Леніна, Мічурін зняв капелюх і якусь мить був ніби відсутній. — Так, — сказав він тихо в задумі, — перед його величчю схилились не тільки люди, а й природа (Довж., І, 1958, 485); // Уживається на початку речення, яким продовжується перервана розмова. Так ото слухай, скінчу вже в двох словах: По оглядинах царського двірка подались ми назад у монастир (Коцюб., III, 1956, 143); — Сідай, Семеновичу. Я зараз, — і звернувся до Діденка. — Так я вас слухаю (Головко, II, 1957, 481); // Уживається в значенні: нічого особливого у відповідь на запитання. [Прісцілла:] Ви про що там змагалися? [Руфін:] Та так, пуста розмова, ти не турбуйся… (Л. Укр., II, 1951, 442); // Уживається в значенні еквівалента слова, словосполуки чи цілого речення як відповідь на запитання. [Любов:] Значить, недавно приїхали? [Милевський:] Сьогодні рано. [Любов:] І Саня, звичайно, з вами! (Милевський киває головою, що так) (Л. Укр., II, 1951, 72); // у знач. ім. так, невідм., с. Дві сили, що одна росте дедалі, За найдорожчі борються скрижалі, І кожне ні — вогненне чує так… (Рильський, І, 1960, 321); Люблю тебе, доба переходова,.. за рух юрби і за огненне слово, за владне «так» і непокірне «ні»… (Сос., І, 1957, 169).

◊ Так то́чно, військ. — уживається у функції слова-речення як стверджувальна відповідь на запитання. — Комсомолець? — запитав Воронцов, хмурячись. —Так точно, комсомолець, товаришу гвардії майор! — схопився Черниш зі стільця (Гончар, III, 1959, 21).

2. питальна. Уживається на початку питального речення, надаючи йому відтінку сумніву, здивування, недовіри; за значенням близька до слів: хіба, невже, чи. — Так се шлях у Хрумово? — спитав ще раз Михайло (Вовчок, І, 1955, 324); [Наташа Жукова:] Ми, Іване Володимировичу, прийшли сказати, що ми мріяли про зустріч з вами багато років.. Тільки ми спочатку від хвилювання розгубились. [Мічурін:] Так? Знаєте, я це відразу помітив (Довж., І, 1958, 481).

3. підсил. Уживається для посилення виразності слова, біля якого стоїть. Ясногорська, захоплена його мужнім вчинком,.. зазирає, вражена, в очі: «Так ось який ти, Маковею!.. Ти, виходить, герой!» (Гончар, III, 1959, 408); // Уживається перед питальним словом для посилення виразності питального речення. Так чом же ні співів не чуть, ні музик, а зрідка чувати приглушений крик? (Л. Укр., І, 1951,438); — Так як же я буду у них [офіцерів] вчитися перемагати, коли я їх сам перемагаю! — майже заплакав від обурення Боженко (Довж., І, 1958, 169); // Уживається на початку окличного речення для посилення почуття гніву, радості та ін. До обличчя прилила кров, і він рвучко подався до стола й крикнув хрипло: — А! так ти власть підривати! (Головко, II, 1957, 133); // Уживається з наказовим способом для посилення побажання, спонукання. Так доверши ж [боже] до краю тую зраду, розбий, розсій нас геть по цілім світі (Л. Укр., І, 1951, 257); Так будьмо ж єдині! Ми — квіти життя (Сос., І, 1957, 145); // розм. У сполуч. зі словами от, оце й т. ін. виражає здивування, захоплення кимось, чимось. Другий [снаряд] шарахнув у саму дзвіницю, з курявою розломив її надвоє. — Оце так всадив! — в захваті загомоніла молодь (Гончар, II, 1959, 81); // Уживається перед заперечувальною часткою н е для посилення заперечення дії. Недільський так і не прислав мені обіцяних фотографій. Певно, забув (Коцюб., III, 1956, 369); Інститут відвідував до тисяча дев’ятсот двадцятого чи двадцять першого року, так і не закінчивши його (Довж., І, 1958, 17).

◊ Так і знай (зна́йте) — уживається як попередження в знач.: май (майте) на увазі. Ото як побачать його односельчани, то вже.. знають, що потяг або на хутори на вечорниці, або десь «на чужу», на грища. І вже так і знай, щось натворить (Тют., Вир, 1964, 21).

4. обмежувальна, розм. Уживається для приблизного позначення виміру. Чую, так надвечір, брат іде (Вовчок, Т, 1955, 6); Проїхали так з кілометр до наступного повороту, і тут Козаков, нарешті, дав команду зупинитись (Гончар, III, 1959, 435).

5. Уживається в знач. вказівного займенника таке (див. таки́й 1). Увесь час у Львові було дуже погано надворі: холодно, вогко, дощ, навіть щось так ніби сніг (Л. Укр., V, 1956, 337).

$ Так і…: а) уживається для підсилення енергійної дії. Як же почула Леся Кирила Тура голос, то так і затрусилась (П. Куліш, Вибр., 1969, 95); б) указує на мимовільну або несподівану дію. — А-а-а! — почулося рівночасно сонне бурчання. Йон так і скаменів, так і закляк з простягненою над бородою рукою (Коцюб., І, 1955, 241); в) виражає скептичне ставлення до можливої чи допустової дії. — Знаєте що: та торба буде наша! — рішив він [Дмитрик]. — Еге, так тобі дід і дасть (Коцюб., І, 1955, 134); Так і підкида́є див. підкида́ти; Так і пові́рить (пові́рив) див. пові́рити¹; Так от: а) уживається на початку речення, яким продовжується перервана розмова. — Вам, мабуть, важко це зрозуміти. А для мене мережа була всім.. Так от, як стала діяти мережа «Дніпроенерго», то й моє село змінилося одразу (Гончар, III, 1959, 281); б) уживається для уточнення чого-небудь; а саме, як-от, наприклад. В Одесі думаю ще й нове що-небудь почать. Так от, вишиватиму на дозвіллі (Л. Укр., V, 1956, 17); Так шку́ра й закипи́ть див. закипа́ти.

III. спол.

1. протиставний. Уживається для приєднання слів і речень із значенням протилежності чи невідповідності до попереднього; за значенням близький до слів: але, проте, та. Вичуняла Катерина.. Пішла б в садок поплакати, Так дивляться люде (Шевч., І, 1963, 24); Самотнє життя скоро докучило Олександрі. «..Коли б уже хоч гірше, так інше!» — думала Олександра (Коцюб., І, 1955, 67); Що б він тепер дав, коли б можна було її [правду] викинути з пам’яті, забути… Так ні!.. Таке не забувається!.. (Мирний, І, 1949, 391); // Виражає протиставлення з відтінком компенсування чогось; за значенням близький до слова зате. Знов Кармелюк отаманує.. Й не один попадавсь тоді бідак, який одежиною драний, так постаттю багатий (Вовчок, І, 1955, 366); — Хоч ти і вищий, так я товщий! (Багмут, Опов., 1959, 6); — Давайте складчину зробимо, — повеселішав Охрім. — Ваше сало, а мій хліб. — Хоч дурний, так хитрий (Тют., Вир, 1964, 288); // Приєднує речення, що виражає обставину, яка перешкоджає здійсненню того, про що йдеться в попередньому реченні. Він, Йон, і радніший би посватати Гашіцу, так що ж, коли батьки ворогують поміж собою і нізащо не пристануть на це (Коцюб., І, 1955, 245); — Браття, в кого є на цигарку? — Так не дозволять же. — Я в рукав… (Тют., Вир, 1964, 346); // Приєднує речення, яке виражає те, що відбувається як наслідок висловленої в попередньому реченні умови, обставини тощо; у такому разі, за даних обставин, умов. Мовчи, так подумають, що ти розумний (Номис, 1864, № 6281); Поговорив [хлопець] з дівчиною — вже й каже, що полюбив.. А як ще в неї на шиї намиста разків десять.., так тут вже зовсім вмира… (Кв.-Осн., II, 1956, 306); — Затримай колону! Зупини, кажу тобі, — кричав конвоїр угорської групи. — А ти не кричи, — відповів старший по німецько-фашистському конвою. — Так я за своїх мадярів не ручуся, зрозумів?! (Довж., 1, 1958, 367).

◊ Так де тобі́ (мені́, вам і т. ін.); Так куди́ [ж пак] — виражає незгоду з чим-небудь, заперечення чогось. Не то розумний — дурень знає І скаже світові всьому, Як скрізь Ведмідь той мед тягає, — Так де тобі! І не кажи (Гл., Вибр., 1951, 56); Шрам не раз починав говорити, так куди! Галас той так і покриває слова його (П. Куліш, Вибр., 1969, 73); — Змалечку не вчились, бо не до наук було, а виросли, уже б і вчитись — так куди ж пак — ми й так уже письменні (Збан.. Переджнив’я, 1960, 387).

2. Уживається в складному сполучникові як.., так (і), приєднуючи однорідні члени речення. Як російська, так і європейська критика усе частіше звертає своє око на наше письменство, ставить йому свої вимоги (Коцюб., III, 1956, 238); // При повторюваних присудках підкреслює тривалість дії, стану. Дідуся він бачив, той приходив до нього, а Соломії як нема, так нема… (Коцюб., І, 1955, 367).

3. Уживається для приєднання підрядних наслідкових речень; тому. Був я трохи спочив на селі літом — та як вернувся додому та вскочив одразу у всякий клопіт та працю, так здоров’я й пропало (Коцюб., III, 1956, 311); — Юра писав їй [матері] про мене, яка в мене історія з рідними… Так вона в кожнім листі і мені привіт передавала (Гончар, III, 1959, 126); // Входить до складу підрядного сполучника так що, вказуючи на причиново-наслідкові відношення між реченнями. Підійшов [циган] до печі і присунувся до вогню, так що його суворе обголене обличчя заблищало міддю (Коцюб., І, 1955, 368); Хлопці вийшли до села з заходу, так що тепер їм не було чого боятись (Тют., Вир, 1964, 494).

4. Уживається між двома однаковими словами у функції співвідносного слова при вираженні умовного зв’язку. Повз Черниша пробіг схвильований Козаков.. — Гайда по коней! Роздумувати було ніколи: — Гайда так гайда! (Гончар, III, 1959, 71); Що ж. Бої — так бої. Нам не вперше страждать (Сос., І, 1957, 228).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 17.

I. Так нар.

1) Такъ, такимъ образомъ. Так Іван скакає, як му скрипки грає. Шейк. Так саме, так само. Точно такъ, такъ точно. а чом не так? А почему и нѣтъ? Грин. І. 63. Не з так. Не очень. А що ж вона, хороша? — Не з так то, поганенька. Кост. (О. 1862. VI. 49). так-сяк. Кое-какъ. Сяк-так на косяк, аби не полюдськи. Шейк. Так таки. Вотъ такъ. Так таки й поїду, тебе не спитавшись. Так досто́ту. Такъ точно. Так достоту, як і торік гине товар на селі. Васильк. у. Так то вже. Ужъ такъ, такъ сильно. Так то вже мене лає. МВ. (О. 1862. III. 41).

2) Безъ этого, безъ того. Журбою не накличу собі долі, коли так не маю. Шевч. —

3) Да, такъ. Отсе, так, так! Сказал так, та не в смак. Шейк.

4) Такъ, безъ причины, безъ цѣли, безъ дѣла, напрасно. Я так прийшов.

5) За так гро́шей. Даромъ, безденежно, безвозмездно. Ум. Такеньки, такечки. І так він те слово тихо, такеньки смутно промовив. МВ. (О. 1862. III. 55).

II. Так, сз. То = Дак. Та як випустили його в море, так він то пурне, то вирне.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 243.