РОЗЛЮТУВАТИСЯ

РОЗЛЮТУВА́ТИСЯ¹див. розлюто́вуватися.

РОЗЛЮТУВА́ТИСЯ², у́ється, док., заст. Розпаятися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 732.

I. Розлютуватися, ту́юся, єшся, гл. Разозлиться. Як розлютується пані, як накинеться на неї. МВ. І. 52.

II. Розлютуватися, ту́юся, єшся, гл. Распаяться.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 49.