РОЗДВОЮВАТИСЯ

РОЗДВО́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗДВО́ЇТИСЯ, о́юся, о́їшся, док.

1. Ділитися на дві частини, роз’єднуватися надвоє. Чисто виголене підборіддя трохи роздвоювалося (Собко, Звич. життя, 1957, 18); Через якусь хвилину Давидові здається, що місяць раптом роздвоюється, а зорі почали товктися, підстрибувати (Стельмах, І, 1962, 479); — Мені завжди хотілось ніби роздвоїтися, розмножитися, розірватися на сто шматків, і щоб кожна моя частина жила, й творила, й пізнавала різне гарне, і щоб все це був я (Довж., І, 1958, 353); // Розгалужуватися на два боки або надвоє (про дорогу, колію і т. ін.). Рівна дорога, роздвоюючись, вужчала (Шиян, Вибр., 1947, 32); Вагони вже гуркотіли на дальніх стрілках, колія роздвоювалася, троїлася, поїзд підходив до великої станції (Кучер, Прощай.., 1957, 23); Широкий Дунайський рукав роздвоївсь і круто загнув праворуч і ліворуч (Добр., Очак. розмир, 1965, 309).

2. перен. Втрачати цілісність (почуття, ставлення, погляду); приходити до стану внутрішнього розладу. Душа юнака роздвоювалась. Він шанував Байду, був одним з кращих його учнів, та коли б Шаблій лише моргнув йому з свого комбайна, він не задумався б і перебіг би до.. Шаблія (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 23); Життя його роздвоїлося, розкололося надвоє (Мирний, III, 1954, 186); Олекса-чортоборець боявся стати богоборцем. Віковічна віра всіх предків не могла так скоро зникнути в одному індивідуумі — і Олекса роздвоївся (Хотк., Довбуш, 1965, 132).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 663.

Роздвоюватися, дво́ююся, єшся, сов. в. роздвоїтися, двоюся, ї́шся, гл.

1) Раздваиваться, раздвоиться. Левиц. Пов. 261.

2) Раскрываться, раскрыться на двѣ стороны. Ворітечка двійненькі, роздвойтеся! Чуб. V. 776.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 41.