РЕМІСНИЦТВО

РЕМІСНИ́ЦТВО, а, с.

1. Заняття ремеслом (у 1 знач.). Ремісництво й торг, які пішли вгору після того, як знайдено морську дорогу в Індію й Китай та Америку, зробили життя людське далеко лагіднішим, ніж перше (Драг., II, 1970, 74).

2. перен. Робота за шаблоном, без творчої ініціативи, натхнення. Ремісництво в театрі — дуже серйозне зло. Його треба якнайшвидше.. викорінювати, збуватися на кожному кроці і щодня (З глибин душі, 1959, 33); Досвід багатьох титанів пера вчить, що в літературі неприпустиме як холодне ремісництво, так і епігонство (Літ. Укр., 25.V 1971, 3); Механічне копіювання дійсності, холодне ремісництво, за яким втрачається обличчя художника,.. не мав нічого спільного з методом соціалістичного реалізму (Мист., 1, 1957, 22).

3. збірн. Ремісники (у 1 знач.). Чути пісню було.. і в хатах заможніших міщан та ремісництва, і на околицях міста, де біліли охайні халупи злидарів (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 503.