РЕЗИНКА

РЕЗИ́НКА, и, ж., розм.

1. Шматочок гуми для стирання написаного. В руках у барона з’явилась Тарасова резинка для стирання олівця (Ільч., Серце жде, 1939, 121); В перерву стає [учень Митя] у куток біля груби І чистить резинкою губи і зуби, Свій довгий язик витира [від чорнила] об кашкет (С. Ол., Вибр., 1959, 153).

2. Тасьма або шнур з гумових та простих ниток, що розтягуються в довжину. Чорні коленкорові штани на резинці перехоплювали його ноги на щиколотках, здувалися пухирями і голосно стріляли на кожному кроці (Перв., Опов.., 1970, 84); Не йшов [Сягайло], а сягав своїми довгими короткоштанними ножищами в старовинного фасону ботах, які не защіпувались, а стягалися резинкою (Збан., Малин. дзвін, 1958, 35); // Пристосування з гумової тасьми для підтримування панчіх, шкарпеток на нозі. — Ііх, ііх! — пищала вона, потрапивши у воду, і так високо підіймала халат, що Тимко бачив надавлені і натерті резинками червоні смужки на ногах вище колін (Тют., Вир, 1964, 228).

3. тільки одн. Особливий вид в’язки, який надає виробові властивості розтягуватися. Більшість трикотажних виробів по краях обробляють резинкою — рубцюватою, пружною тканиною, яка йде на виготовлення манжетів, комірців, поясів, низу виробів (В’язання.., 1957, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 487.