РЕЗЕДОВИЙ

РЕЗЕДО́ВИЙ, а, е. Прикм. до резеда́. За лісом дрімали луки, наче стоячі води під матом ряски. По них блукали тіні летючих хмар, наче хорти припадали, нюшили й щезали у резедових просторах (Коцюб., II, 1955, 211); // Вигот. з вмістом резеди або з резеди. Легесенький, ледви [ледве] чутний, освіжаючий запах резедової помади ішов від її шовкового, золотистого волосся (Фр., III, 1950, 364); // у знач. ім. резедо́ві, вих, мн. Родина трав’янистих декоративних рослин з пахучими дрібними квітками, зібраними в колосоподібне суцвіття.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 486.