РАДІННЯ

РАДІ́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. раді́ти. Сашко Птаха поставився до радіння Галі й Шурки дещо скептично: — Що ж тут такого? — сказав він (Смолич, Світанок.., 1953, 451).

2. Те саме, що ра́дість 1. Кожен прояв життя — чи радіння, чи болю — Я сприймаю, як свій невідійманий скарб (Забіла, Поезії, 1963, 68).

3. Обряд у деяких релігійних сектах, під час якого віруючі надто енергійними рухами тіла доводять себе до екстазу, фанатичної несамовитості.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 430.

Радіння, ня, с. Совѣтованіе, совѣтъ. Уже ж я ждала од Бога помочі і од людей радіння.

Радіння, ня, с. Радованіе, радость.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 2.