ПОНЕДІЛКУВАТИ

ПОНЕДІ́ЛКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм., заст.

1. Дотримуватися звичаю не працювати по понеділках. Захотіла баба, понеділкувавши, трудодень мати (Укр.. присл.., 1955, 392); [Степанида:] Люде богобоязливі проти неділі або проти свята цілісінький день і голки в руки не візьмуть, а проти п’ятінки то й сирівцю не запарюють… А є такі, що й понеділкують (Кроп., І, 1958, 124).

2. Дотримуватися звичаю поститися по понеділках. Він понеділкував і постив дванадцять п’ятниць на рік (Н.-Лев., II, 1956, 265); [Кукса:] І живемо по-божому, і в церкву вчащаємо, і постів додержуємо… Чи ви понеділкуєте? [Дранко:] Аякже, вже третій рік (Кроп., І, 1958, 192).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 157.

Понеділкувати, кую, єш, гл.

1) Придерживаться обычая понеділкування. См. Понеділкування 1.

2) Постить по понедѣльникамъ. Мкр. Н. 30. Треба понеділкувати, спостити три понеділки. Мнж. 161. Понеділкував сім понеділків, восьмую неділечку. Чуб. V. 21.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 310.