ПЕРЕТИРАТИ

ПЕРЕТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕТЕ́РТИ, тру́, тре́ш, док., перех.

1. Тручи, розривати, розділяти що-небудь на частини. Василь побачив ряд бочок і в кутку якусь безладно накидану купу. «Там, мабуть, старі бочки… обручі старі… Знайду обруч, шматок обруча… перетру вірьовку…» (Хотк., І, 1966, 115).

2. Тручи, подрібнювати що-небудь, перетворювати в порошок, м’яку масу і т. ін. Рипіло жорно, перетирало збіжжя на борошно (Тулуб, Людолови, II, 1957, 166); В пісок вже можна перетерти вогнем таким гранітні валуни. (Гонч., Вибр., 1959, 393); Наші фрукти на заводах Переварять, перетруть (Позн., Ми зростаєм.., 1960, 73); // Добре розжовувати, жувати (їжу, корм). — Ти не хазяйновита й нестатковита людина, — сказав [Олесі] Балабуха, перетираючи в зубах суху печеню (Н.-Лев., III, 1956, 96); Прив’язана до саней дядька Трохима, вона [коняка], похнюпившись, перетирала сіно (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 145); * Образно. Долар усі прибутки злопав, Все перетер, важкий, мов танк (Еллан, І, 1958, 177).

◊ Перетира́ти на зуба́х див. зуб.

3. Витирати все або багато чого-небудь, одне за одним. Вона кинулась чай заварювати, стакани мити, перетирати (Мирний, III, 1954, 277); Кімнату за кімнатою в кожному будинку, ступінь за ступенем на подвір’ї прибирали, перетирали, перемивали, чистили, підмітали, наводячи зразковий лад (Коз., Сальвія, 1959, 26); * Образно. — Та чого вони, твої закони, такі підтоптані, пилюкою припорошені? — Перетру, Хомо. — Перетри, перетри гарненько, Ференц, — повчає Хома, — та ще й перетруси (Гончар, III, 1959, 291); // перен. Змінювати, перетворювати. Терпіння і труд все перетруть.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 297.

Перетирати, ра́ю, єш, сов. в. перетерти, тру, тре́ш, гл.

1) Перетирать, перетереть.

2) — кого́ на зубха = Переминати кого на зубах. Мир. Пов. І. 161.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 141.