ПЕРЕСТРІВАТИ

ПЕРЕСТРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕСТРІ́ТИ і ПЕРЕСТРІ́НУТИ, і́ну, і́неш, док., перех.

1. Зустрічати кого-, що-небудь, натрапляти на кого-, що-небудь по дорозі, ідучи, їдучи і т. ін. Петро тихо йшов до волості. Його перестрівали люди, а він і не бачив їх (Гр., І, 1963, 259); Недалечко од батьківської оселі його перестрів знайомий сусід Топилка (Н.-Лев., І, 1956, 413); На околиці їй [Катерині] пощастило перестріти підводу (Десняк, Десну.., 1949, 219); * Образно. Мені випадали небезпечні мандри. Могла зненацька і куля перестрінути в нічній темряві (Збан., Єдина, 1959, 11); // перен. Виникати у житті, траплятись на життєвому шляху. Вона любила дочку.., яку вона зростила наперекір усякому лихові, що перестрівало її на кожному кроці (Перв., Материн.. хліб, 1960, 167); Нас не дуже бентежило те, що холодні дощі і злигодні перестріли нас (Жур., Звич. турботи, 1960, 39).

2. Виходити назустріч, щоб привітати кого-небудь. За хвилину увіходить у браму Агамемнон.. Клітемнестра й Егіст перестрівають Агамемнона ще в брамі (Л. Укр., II, 1951, 329); Малий чабанець.. повертається смерком додому. Його перестріває друг (Ю. Янов., І, 1954, 256).

Перестріва́ти (перестрі́ти) [з] хлі́бом-сі́ллю див. хліб.

3. Перетинати дорогу кому-небудь, зупиняти когось на дорозі, під час руху, пересування і т. ін. Лейба перестрівав її на дорозі, радив їхати до панича якогось.., але вона побоялася, не схотіла (Л. Янов., І, 1959, 213); Разом з фронтовиками ходив [Микита] на станцію за п’ятнадцять кілометрів перестрівати поїзди з німцями й гетьманцями, які тікали за кордон (Ю. Янов., II, 1954, 164); Він наказав Пархоменкові перестріти ворога під Катеринославом (Панч, О. Пархом., 1939, 112); * Образно. Воно [минуле] перестріло мене, перейшло мені дорогу тоді, як я хотів його слід затерти… (Мирний, І, 1949, 391).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 288.

Перестрівати, ва́ю, єш, сов. в. перестріти, стріну, неш, гл. Встрѣчать, встрѣтить. Аж от перестріва його на дорозі становий. Рудч. Ск. II. 161. Ішов, ішов, аж перестріва його три старці. Мнж. 62.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 139.