ПЕРЕПРАВЛЯТИ

ПЕРЕПРАВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., ПЕРЕПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. перепра́влять; док., перех.

1. Перевозити або переводити через яку-небудь водну перепону, труднопрохідне місце. Накупив в чужих сторонах багацько товарів і, як переправляв через море, та й лишився такий бідний, що за прошеним хлібом іду додому (Укр.. казки, легенди.., 1957, 109); Никифор Бичок був приставлений до перевозу. На човні переправляв людей з одного берега на другий (Гуц., Скупана.., 1965, 6); Ні патронних повозок, ні кухонь переправити на півострів не вдалося: все в’язне в болоті… (Гончар, II, 1959, 246).

2. Перевозити або переводити з одного місця в інше (звичайно переборюючи при цьому труднощі). Франко входив до віденського гуртка революційної молоді, який, зокрема, таємно переправляв нелегальну літературу через Галичину до Росії (Рад. літ-во, 4, 1967, 39); Кордон вони [переселенці] перейшли з однією душею, без майна, надіючись, що його пізніше переправлять контрабандисти (Стельмах, І, 1962, 200); [Монтаньяр:] Лізь та поглядай уділ.. Долізеш вниз, а там вже клопіт мій, як переправити тебе ще й далі (Л. Укр., II, 1951, 177); Загін мав діждатися літаків з Великої землі, одержати вибухівку, боєприпаси і переправити в тиловий госпіталь хворих та поранених (Грим., Кавалер.., 1955, 230); Принесли .. звістку, ніби нас справді мали з тюрми переправити в найближчий час до концтабору (Збан., Єдина, 1959, 284).

ПЕРЕПРАВЛЯ́ТИ², я́ю, я́єш, недок., ПЕРЕПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. перепра́влять; док., перех. і без додатка, розм. Виправляти, переробляти, усуваючи хиби, вади, помилки, недоліки. Свій перший нарис Ніна Сокіл писала дуже довго. Ретельно, багато разів переправлюючи, обдумувала й шліфувала кожне слово (Собко, Стадіон, 1954, 165); Якщо потрібна ця дата, то справтеся, з якого і до якого дня вони грали, та й переправте (Мирний, V, 1955, 417).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 259.

Переправляти, ля́ю, єш, сов. в. переправити, влю, виш, гл. Переправлять, переправить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 133.