ПЕЛЕНАТИ

ПЕЛЕНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., рідко. Загортати в пелюшки. Тяжка, гірка жіноча доля була. А це ж наші рідні мами. Мами, що в сльозах і муках нас родили, пеленали, сповивали й годували (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 74); * Образно. Ти жниво пеленаєш в перевесла, І сповиваєш теплими руками (Стельмах, Жито.., 1954, 67); * У порівн. Синій туманець до саду заходить, Брязкає стиха, легенько торкає, Начеб дитя пеленає… (Ус., Листя.., 1956, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 113.