ПАЧКА

ПА́ЧКА, и, ж.

1. Купка однорідних складених або зв’язаних предметів. — О-ох! — ..зітхнув Макар Іванович, вертаючись до покою з пачкою кореспонденцій (Коцюб., І, 1955, 163); Він з усмішечкою витягнув з кишені перев’язану мотузочком пачку грошей (Стельмах, ІІ, 1962, 37); // Невеликий пакет чого-небудь упакованого, складеного разом. Викрадав [Славко] гроші від батька й сам купував ті пачки [тютюну], що виходили йому на звиш купованих матір’ю (Март., Тв., 1954, 245); Начміліції запросив [Давида] сісти на стільці навпроти нього й курити — підсунув навіть пачку цигарок (Головко, II, 1957, 163).

2. Паперова коробка для упаковування чого-небудь. З малих і великих пачок випаковувала вона цукрові фігурки: дами в коротких сукнях, паничі в циліндрах (Кобр., Вибр., 1954, 71).

3. гірн. Частина пласта, що відділяється від решти товщі корисної копалини прошарком породи і відрізняється від неї якістю. Струг виймає вугілля смужками завтовшки від 5 до 15 сантиметрів, а верхня пачка пласта відвалюється сама великими кусками (Наука.., 1, 1963, 14).

4. У класичному балеті — жіночий костюм у вигляді коротких накрохмалених спідничок з прозорої матерії, зшитих разом.

5. у знач. присл., розм. па́чками. Групами, партіями, не поодинці. З вірша 1915 року "Ридання" ми можемо бачити, як страждала душа в поета [Мажита Гафурі], коли царський уряд почав пачками розстрілювати братерський башкирам казахський народ (Тич., III, 1957, 234); Поранені наповнили все місто. Вони вихилялися пачками з відчинених вікон всіх великих будинків, перетворених на госпіталі (Довж., І, 1958, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 103.

Пачка, ки, ж. Пачка, кипа, тюкъ. Біда тому пачкарові, що він пачки перевозить, бо му комар в ухо бренить: покинь пачки, бо затнеш. Чуб. V. 1087.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 104.