ПАЦЮЧИЙ

ПАЦЮ́ЧИЙ¹, а, е. Прикм. до пацю́к¹. Пацюча нора; // Признач. для пацюків. Пацюча отрута; Такий, як у пацюка. На порозі він стикається з денщиком. Солдат з худим пацючим писком проходить, як завжди, не помічаючи господаря (Панч, В дорозі, 1959, 126).

ПАЦЮ́ЧИЙ², а, е, розм. Прикм. до пацю́к²; // Такий, як у пацюка. Крукке радісно усміхнувся, кілька разів нахилив своє пацюче рило і клацнув закаблуками (Собко, Серце, 1952, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 103.

Пацючий, а, е.

1) Поросячій.

2) Крысій.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 104.