ПАТРІАРХАЛЬНИЙ

ПАТРІАРХА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Стос. до патріархату. В неолітичну епоху були .. підготовлені умови для першого великого суспільного поділу праці та переходу від матріархальної організації суспільства до патріархальної (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 38).

2. перен. Який залишається вірним старим традиціям, відповідає їм. Він із давнього, патріархального життя перейшов у нове, незвісне [невідоме] його дідам і прадідам (Фр., IV, 1950, 28); Його дружина, зовні ще міцна жінка, звичайно, як годиться в дещо патріархальній родині, прийняла гостю (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 86); // Такий, як у старі часи, в старовину; застарілий. — Ми.. в цих патріархальних сукнях поставали схожі на якихсь святих преподобниць! (Н.-Лев., І, 1956, 196); // Простий, нехитрий, вільний від умовностей. Буржуазія скрізь, де вона досягла панування, зруйнувала всі феодальні, патріархальні, ідилічні відносини (Комун. маніф., 1947, 19).

3. Такий, як у патріарха, який нагадує патріарха. Сивий дідок патріархального вигляду підвівсь і пішов назустріч (Досв., Гюлле, 1961, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 96.