ПАТРОНОВАНИЙ

ПАТРОНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до патронува́ти; // у знач. прикм. В чому її щастя? А може, воно й ховається у цім ось клопоті, у тім, щоб роздобути колгоспові ще одного трактора, щоб придбати патронованим дітям одежу? (Мушк., Чорний хліб, 1960, 100); // у знач. ім. патроно́ваний, ного, ч. Дитина-сирота, виховувана в родині радянських громадян на кошти державних органів і під їхнім контролем. — Де ж твої нові штани?.. Назар.. знав, що патронованого шмагати не дозволено (Збан., Переджнив’я, 1955, 206).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 98.