ПАРТИТУРА

ПАРТИТУ́РА, и, ж. Сукупність партій багатоголосного музичного твору (для оркестру, хору або ансамблю). Чим більше співаків і краща їх зіспіваність, тим повніше, багатоманітніше розквітчана хорова партитура (Нар. творч. та етн., 3, 1961, 92); — Певне, опера трохи затяглася. Кажуть же, новий склад виконавців, незавчені партитури (Ле, В снопі.., 1960, 123); // Нотна книга із записом усіх партій такого твору. Із специфічно диригентських дисциплін слід назвати такі: тактування, читання партитури (Осн.. диригув., 1960, 4); Тільки прибув він [учитель] у село, повиймав та порозкладав у своїй квартирі книжки, камертони та всякі партитури — зразу закипіла робота (Вас., І, 1959 135); // Програма яких-небудь дій виконавця у драматичному спектаклі. Можна було б скласти цілу партитуру пластичних виразів найрізноманітнішої гами почуттів у різних ролях Саксаганського (Минуле укр. театру, 1953, 150).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 78.