ПАРТИЗАНЩИНА

ПАРТИЗА́НЩИНА, и, ж.

1. Партизанська боротьба (як стихійна, неорганізована боротьба на протилежність організованим діям регулярної армії). З’їзд ВКП(б) [VIII] ідейно розбив так звану "військову опозицію", яка відстоювала дуже небезпечні для Червоної Армії пережитки партизанщини (Іст. УРСР, II, 1957, 150).

2. перен. Дії, поведінка, що характеризуються неорганізованістю, відсутністю дисципліни, анархізмом. — В архітектурі партизанщини ми не допустимо, — авторитетно заявив Кукулик (Загреб., День.., 1964, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 78.