ПАРОДІЮВАТИ

ПАРОДІЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док., перех.

1. Створювати пародію на кого-, що-небудь або у сатиричному, іронічному плані наслідувати когось, щось. У байці "Ведмежий суд" Гребінка пародіює стиль судових документів (Рад. літ-во, 1, 1962, 60).

2. Зображувати у смішному, карикатурному вигляді. Відтворюючи голос Шпаківського і пародіюючи його псевдовчену фразеологію, молодий чоловік спитав: — Які явища ми називаємо смішними, тобто комічними? (Вол., Місячне срібло, 1961, 86).

3. Прагнучи наслідувати кого-, що-небудь, перекручувати суть того, що наслідують. Григорій Задніпровський, волею автора [М. Стельмаха], не лише в основному і головному повторює Марка Безсмертного, але мимоволі фактично пародіює його навіть у дрібницях (Вітч., 1, 1962, 166).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 73.