ПАРОВИЦЯ

ПАРОВИ́ЦЯ, і, ж., розм., заст.

1. Парні воли, запряжені разом. Довго торгувались: дурень удавав, буцімто йому не хотілось продавати тієї шкури, а там і згодивсь за три паровиці волів (Стор., І, 1957, 47); Від тракту спускався до річки запряжений паровицею віз (Мушк., Серце.., 1962, 312); // Пара волів з упряжжю і возом, переважно чумацьким. — Я приїду пишно та красно, а ти ще краще, — сивою паровицею (бо там усе сиві воли в Мазовиці) (Вовчок, І, 1955, 62); Сім’я її заможна була: колись старий батько по чотири паровиці у Крим по сіль водив (Гр., І, 1963, 314); // Віз, який запрягають парою волів. Од Перекопу до Салгіри Покопані шанці; Стоять вози насторч яром — Паровиці чумацькі (Чуб., V, 1874, 1053); Чумацькі паровиці, тим часом добре попідмазувані, вже десь порипали собі далі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 30).

2. Спарований одяг, звичайно кожух і свита, одягнені разом. В свиті холодно, кожуха шкода, — так тоді паровицю натягнув. Кожух гріє, а свита зверху (Сл. Гр.).

3. Те саме, що па́ра¹8. Нехай вам доленька сама Дарує всякую пашницю, Людей, дотепних до письма, І гарних творів паровицю! (Гл., Байки.., 1959, 308).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 72.

Паровиця, ці, ж.

1) Пара воловъ съ упряжью и возомъ, преимущественно чумацкихъ. Рудч. Чя. 252. Що я приїду пишно та красно, а ти ще краще — сивою паровицею. МВ. Паровиця таких гарних волів. Г. Барв. 380. Паровиць зо три у його волів. Черк. у.

2) Тулупъ и свита, надѣтые вмѣстѣ. А як почались холоди та сльота, шо тут робити? В свиті холодно, кожуха шкода, — так тоді паровицю натягнув: кожух гріє, а свита зверху, то хоч і мочить та до кожуха не пристає. Брацл. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 97.