ПАРНИКОВИЙ

ПАРНИКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до парни́к. При організації парникового господарства необхідно приділяти особливу увагу вибору місця (Колг. енц., II, 1956, 234); Внизу в дворику, навкруги замерзлих та засипаних снігом грядок та парникових рам, шпарко сновигали наші приятелі (Досв., Вибр., 1959, 154); // Признач. для парника. Терентій на веранді змішував парникову землю різних сортів (Довж., І, 1958, 412); // Вирощений у парнику. Буйно зеленіла під скляними рамами парникова розсада капусти й помідорів (Шиян, Переможці, 1950, 237).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 72.