ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ

ПАРЛА́МЕНТСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до парла́мент 1. — Це ж не будь-хто, а міністр ваш промовляє з парламентської трибуни (Головко, II, 1957, 482); // Який відбувається в парламенті. Основоположники наукового комунізму підкреслювали, що парламентська боротьба робітничого класу може бути успішною тільки в тому разі, коли вона буде поєднуватися з найширшою масовою позапарламентською боротьбою (Ком. Укр., 9, 1964, 24).

2. Те саме, що парламента́рний. Налякані розмахом революції, меншовики й есери всіляко намагалися перевести її в рамки буржуазного парламентського режиму (Ком. Укр., 2, 1967, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 71.