ПАЛАНКА

ПАЛА́НКА, и, ж., заст.

1. На Запорізькій Січі у XVIII ст. — невелике укріплення, обнесене частоколом. Загін наближався до Тавільжана, і Хмельницький не пам’ятав, щоб поблизу була якась паланка чи хоч би хутір козацький (Панч, Гомон. Україна, 1954, 218).

2. Адміністративний округ у запорожців. Вся територія Запорожжя [у XVIII ст.] ділилась на так звані паланки (чотири північні і чотири південні) (Іст. УРСР, І, 1953, 341); — По дорозі заверну додому в Новосельці, підберу надійних людей і пошлю по слободах Самарської та Кальміуської паланок вербувати запорожців (Добр., Очак. розмир, 1965, 18).

3. Полкове укріплення, місце перебування полковника з іншими службовими особами полку у запорожців. — Ходімо у паланку до військового судді — нехай він нас розсудить (Стор., І, 1957, 39); — Ну, показуй мені першу паланку, — промовив кошовий отаман (Вишня, І, 1956, 328).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 20.

Паланка, ки, ж.

1) Небольшое укрѣпленіе, обнесенное частоколомъ. Рудч. ЧП. 252. Пот. III. 15.

2) У запорожцевъ: полковое укрѣпленіе, мѣсто пребыванія полковника съ другими должностными лицами полка, а также и округъ полковой. Рудч. ЧП. 252. Ходімо у паланку до військового судді, — нехай він нас розсудить. Стор. І. 32.

3) Печь въ косарскомъ таборѣ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 88.

пала́нка див. каби́ця.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 429.