ПАВИНИЙ

ПАВИ́НИЙ, а, е.

1. Прикм. до па́ва 1, 2. — Вам не здається, — обізвалась сусідка, — що тепер море як синій птах щастя: занурило голову в блакитний туман і розпустило павиний хвіст під самі скелі (Коцюб., II, 1955, 289); // Зробл. з пір’я павича (у 2 знач.). Пропонували [торговці] свій крам з рук: серги і намисто, складані ножики, павині віяла (Минко, Намасте.., 1957, 19).

2. перен. Такий, як у пави; плавний, величавий.

∆ Пави́не о́ко — вид денних метеликів. Самці одного виду метеликів — павине око, — очевидно, знаходять самку за запахом речовин, що виділяються її залозами (Наука.., 7, 1963, 12); Пави́ні ві́чка (Аqиіlеgіа vиlgаrіs L.). Багаторічні рослини з фіолетовими квітами; орлики. Цілий кущ павиних вічок був розчавлений і вм’ятий у грунт (Смолич, II, 1958, 112).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 7.

Павиний, а, е. Павлиній. Тоді я, мати, прийду до вас, як павине пір’я на спід потоне. Чуб. V. 881.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 85.