ОКАРЯЧ

О́КАРЯЧ, присл., розм. Розставивши ноги. Ставши окаряч, Радивон розкрилив руки, похитувався, виніжувався (Горд., Дівчина.., 1954, 123); Кобила ще перескочила за другим стрибком і той коп’як, порвала повід і, стрибнувши окаряч кілька разів, хропучи, стала (Ле, Наливайко, 1957, 387).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 661.

Окаряч нар. Разставя ноги. А пані ходе по базарю окаряч. Лебед. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 46.