ОБЧИЩАТИ

ОБЧИЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЧИ́СТИТИ, и́щу, и́стиш, док., перех.

1. Знімати з чого-небудь верхній шар, покриття (кору, шкуринку, лушпиння і т. ін.). Антін брав з миски.. дрібну, як біб, картоплину, обчищав її.. і, потроху кусаючи хліба, їв (Чорн., Визволення, 1949, 87); Стельмешко.. витяг з польової сумки яблуко, розрізав і, половинку оддавши Самбірському, другу почав обчищати ножиком (Трубл., І, 1955, 58); Вхопила часничину: — Ось, татусю, я й обчищу ще (Тесл., З книги життя, 1918, 35).

2. з чого, на чому. Знімати з поверхні чого-небудь різні сторонні нашарування (бруд, грязь і т. ін.). Похоронна команда обчищала сиру землю з лопат, і їх скрегіт пронизав Маковея вогнем (Гончар, III, 1959, 454); Десь на горищі у залізяччях валялася стара рушниця, а вчора приволік [Гриць] до хати, цілу ніч обчищав з неї іржу (Чорн., Визвол. земля, 1950, 146); Перехрест спинився ніби для того, щоб обчистити грязюку на ногах (Ле, В снопі.., 1960, 33); // Звільняти кого-, що-небудь від різних сторонніх нашарувань (бруду, грязі, пилу і т. ін.). Іти було важко, бо відтак земля прилипала до чобіт і їх раз по раз доводилось обчищати палкою (Шиян, Гроза.., 1956, 280); Бонковський звелів обчистити допотопну упряж (Н.-Лев., III, 1956, 168); Тугар Вовк і Мирослава позлазили з коней, яких дехто з вартових зараз узяли, обчистили, напоїли (Фр., VI, 1951, 64); // Чистити кругом, з усіх боків. Полагодив [Чіпка] хату, — давай погріб обчищати та оброблювати (Мирний, II, 1954, 217).

3. Усувати з чого-небудь щось зайве, непотрібне. Подалася [Оля] на город,.. вирвала два кущі моркви, обчистила її від морковиння і теж сховала в торбинку (Юхвід, Оля, 1959, 84); // Звільняти щось від чого-небудь зайвого, непотрібного. — Кидав у помийницю, влучив у молодицю, — мовив він, обчищаючи насіння з кавуна (Л. Янов., І, 1959,336); — Ну, отам у лісі вони й живуть. Рубають ліс, обчищають гілля і вивозять колодами до траси (Кучер, Трудна любов, 1960, 19).

4. тільки док., розм. Те саме, що обкрада́ти. Дворові.. шушукалися між собою: "Обчистить вона пана, як білочку, хай тілько очі закриє, — всі гроші до її рук перейдуть" (Мирний, IV, 1955, 31); Стягнути з бантин курку, задушити в хліві порося, обчистити у дядька комору — було його звичним заняттям (Мельн., До раю.., 1961, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 603.

Обчищати, ща́ю, єш, сов. в. обчистити, щу, стиш, гл. Обчищать, обчистить. Криничка і говорить: «дівчино голубонько, обчисть мене». Рудч. Ск. II. 55.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 32.