ОБСАДЖУВАТИ

ОБСА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБСАДИ́ТИ, саджу́, са́диш, док., перех.

1. чим і без додатка. Садити (рослини) навколо або з країв чого-небудь; оточувати насадженнями щось. Місцеве населення, обсаджуючи пірамідальними кактусами городи й сади, має прекрасні живі огорожі (Наука.., 12, 1956, 36); Хіба не можна було дамбами добру половину тих плавнів відгородити? А береги? Обсадити обіцяли, та й досі обсаджують язиками (Гончар, Тронка, 1963, 282); Ой обсади, мила, вишеньками двір (Чуб., V, 1874, 80); Улянка добре скопала город, ..обсадила навколо кукурудзою (Донч., IV, 1957, 99).

2. Засаджувати, повністю займати рослинністю яку-небудь площу, ділянку землі і т. ін. Ліс, не спиняючись ворожою людською рукою, обсіяв, обсадив деревом усі гори й неглибокі долини (Н.-Лев., І, 1956, 153).

3. тільки док., заст. Посадити. На другий день багач запросив і брата, насходилися гості. Обсадив він їх за столом, дав горілки (Укр.. казки, легенди.., 1957, 286).

4. ким, рідко. Садовити багато людей навколо чого-небудь. Семениха налагодила їди і пиття і обсадила великий стіл кревними (Стеф., І, 1949, 151).

5. діал. Оточувати, позбавляючи можливості виходу, відступу. По короткім віддиху Максим почав розставляти ловців у два ряди так, аби вповні обсадити плай (Фр., VI, 1951, 12); Частина відділу [червоних] обсадила всі виходи довкола двору, а друга чекала біля воріт (Ірчан, II, 1958, 41); — Замовте на цей час поліцію, обсадіть подвір’я, вихідні брами, коридори і канцелярію (Козл., Сонце.., 1957, 140); * Образно. Вони не повмирали ані від простуди, .. ані на жодну з тих 77 язв, що ненастанно, зимою й літом, обсаджують хлопську хату (Фр., IV, 1950, 303).

6. спец. Укріплювати стінки бурової свердловини або розмежовувати нафтоносні, газоносні і водоносні шари спеціальними трубами. Коли пробурять нафтову або газову свердловину, її обсаджують сталевими трубами (Роб. газ., 12.XII 1962, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 575.

Обсаджувати, джую, єш, сов. в. обсадити, джу, диш, гл. Обсаживать, обсадить. «Ой обсади, мила, вишеньками двір». — «Ой обсаджу, милий, половину двора». Чуб. V. 80.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 26.