ОБРАХУНОК

ОБРАХУ́НОК, нку, ч., рідко.

1. Дія за знач. обрахува́ти, обрахо́вувати. Праця над обрахунком протяглася до другої години (Фр., VIII, 1952, 380); Тут пан.. занурився в складні господарські обрахунки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 27); Всі обрахунки, які з такою ретельністю вів перед тим, вмить вилетіли з Кемперової голови (Загреб., Шепіт, 1966, 359); І несолодко було там робітникам. Важка, виснажлива праця, на кожному кроці штрафи, обрахунки, розбій (Рад. Укр., 27.VI 1957, 1); // Викладки, одержані в результаті підрахування якихось даних; розрахунок. Моя остання ніч… Коли ж успію я передати їм пориви всі свої, і обрахунки всі, свою крилату мрію про міжпланетний рейс в надзоряні краї? (Тер., Серце.., 1962, 13); Давид ходив по двору.., про себе щось розраховуючи. Збоку б хтось глянув — інженер то ходить, що йому треба обрахунок на ремонт скласти (Головко, II, 1957, 17); // рідко. Те саме, що о́блік. Зміни ці ще не піддаються обрахунку (Еллан, II, 1958, 179); Експропрійованим коштам він вів точний обрахунок (Смолич, V, 1959, 29).

2. Дія за знач. обрахува́тися, обрахо́вуватися 2; розрахунок. Мати відказала [купити ноти], вимовляючись що "скоро спродасть овочів з саду, .. то по обрахунку, може, купить" (Коб., III, 1956, 320).

В обраху́нку — не мати боргів, заборгованості; розрахуватися. [Антей:] Я навчаю їх малої втіхи перебирати струни доладненько.., вони ж мені дають.. грошей, і так ми в обрахунку (Л. Укр., III, 1952, 416).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 563.