ОБПИВАТИСЯ

ОБПИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБПИ́ТИСЯ, обіп’ю́ся, обіп’є́шся, док., розм. Надміру напиватися, завдаючи собі шкоди. Одні [бджоли] лазили по кориту, другі сиділи на соломинках і, видно — обпившись, порозправляли крила (Мирний, І, 1954, 281); * У порівн. — От-то здулася глина [на стінах], неначе худобина обпившись, — думала вона (Коцюб., І, 1955, 47); // Надміру, дуже багато випивати хмільного. — Я обпиваюся в ці дні, — хвалився Хома товаришам. — Не можу нікому відмовити, від кожного п’ю! (Гончар, III, 1959, 423).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 555.

Обпиватися, ва́юся, єшся, сов. в. обпитися, обіп’юся, єшся, гл. Опинаться, опиться. Обпивсь та й заснув у трахтирі. Мнж. 142.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 22.