ОБПАДАТИ

ОБПАДА́ТИ¹, а́є, недок., ОБПА́СТИ, аде́, док. Те саме, що опада́ти¹. Все перед тобою в’яло й умирало: Сонцем не пригріте листя обпадало (Щог., Поезії, 1958, 215); Над будинком тоскно обпадало кленове листя (Мик., II, 1957, 206); І в бідну хату раз я заблукав; стареньку стріху мох укрив зелений, .. обпала глина з понадгнилих стін, крізь шпари вітер провівав студений (Фр., XIII, 1954, 52).

ОБПАДА́ТИ², а́є, недок., ОБПА́СТИ, аде́, док., перех. і без додатка, рідко. Те саме, що опада́ти². Собаки обпали робітників, сікалися до ніг та піднімали страшенний галас на ціле село (Коцюб., І, 1955, 205); Авжеж, хай прибуде з своїм продзагоном Максим в Крутоярівку певного дня. А Струк обпаде уночі його сонним — І з цього широке почне повстання (Перв., II, 1958, 377).

◊ Обпа́сти мо́крим рядно́м див. рядно́.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 553.

Обпадати, да́ю, єш, с. в. Обпасти, паду́, деш, гл.

1) Опадать, опасть. Вже лист обпадає з дерева.

2) — кого́. Нападать, напасть со всѣхъ сторонъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 22.