НІЧЛІЖНИК

НІЧЛІ́ЖНИК, а, ч. Те саме, що нічліжа́нин. Семенові якраз треба було ночувати в полі, укупі з нічліжниками, такими ж наймитами, як і він (Коцюб., І, 1955, 96); — У тебе з чужих ніхто не ночує? — спитав Товкач. — Нема нікого. Колись, як був головою, нічліжники частенько надокучали, а це спокійно (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 307); * У порівн. Роздобули [таласівці] десь картоплі, напекли у приску, тут же серед двору, вечеряли, мов нічліжники (Збан., Сеспель, 1961, 153).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 430.