НІЖИТИСЯ

НІ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, недок. Відпочиваючи, відчувати повне задоволення, насолоду від безділля, спокою, тепла і т. ін., поринати в солодку знемогу. Не ніживсь я зроду у неньки.., В постелі впівдня [опівдні] не валявся (Бор., Тв., 1957, 88); Михайлові соромно було ніжитись у теплі, знаючи, що всі інші потерпають від холоду (Збан., Сеспель, 1961, 258); Трохи полежала [Таня], ніжачись у ласкавих лапках дрімоти (Дім., І будуть люди, 1964, 30); За два кроки від них, біля курятника, ніжилося на сонці ціле кодло темно-сірих вужів (Юхвід, Оля, 1959, 8); * Образно. Навколо в обіймах степової тиші ніжилася земля (Тют., Вир, 1964, 187).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 421.

Ніжитися, жуся, жишся, гл. Нѣжиться. Чому не йде до свого діла? Що вона ніжиться, мов пані з Басані? МВ. (О. 1862. ІІІ. 43).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 566.