НОРЕЦЬ

НОРЕ́ЦЬ, рця́, ч.

1. Водоплавний птах родини качиних, що має на задньому пальці широку шкірясту лопать і їжу добуває, пірнаючи. Там норець (Пірни́коза, як кажуть наші діти) То білими виблискує грудьми, То щезне у воді, лиш розійдуться Круги широкі (Рильський, І, 1960, 248); Деякі породи норців мандрують по воді. Пливуть собі з річки в річку, до самого моря. А там декотрі з них зимують біля берегів та островів Каспійського моря (Коп., Як вони.., 1961, 94).

2. заст. Водолаз. Норець в глибоні [глибини] поринає кипучі І з моря виносить він перла блискучі (Гр., І, 1963, 126); Посилав той купець норця, щоб пурнув у море та подививсь, за що він [корабель] там зачепився (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 442.

Норець, рця́, м.

1) Водолазъ. Посилав той купець норця, щоб пурнув у море та подививсь, за що він (корабель) там зачепився. Чуб. II. 17.

2) Родъ утки: нырокъ, Mergus albellus.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 570.