НЕПОРУШНИЙ

НЕПОРУ́ШНИЙ, а, е.

1. Який не перебуває в русі, а залишається в нерухомому стані. Вона просиділа ввесь цей день німа й непорушна (Гр., І, 1963, 385); Промінь ліхтарика ковзав по машині і освітлював непорушні постаті солдат у касках (Тют., Вир, 1964, 432); В гущині заростей, де повітря стояло непорушне, було жарко (Сенч., На Бат. горі, 1960, 21).

2. перен. Який не змінює свого виразу (про обличчя, погляд і т. ін.); нерухомий. Спочатку мученик мовчав, і тільки сльози текли по непорушному лиці (Л. Укр., І, 1951, 240); Валентина закинула за голову руки й зупинила на вікні непорушний погляд (Досв., Вибр., 1959, 177).

3. Який не може бути порушений, змінений; міцний, нерушимий. Непорушний союз робітничого класу й селянства є основою морально-політичної єдності радянського суспільства (Тич., III, 1957, 480); Ми живемо в країні, де.. найбільше шанується священний і непорушний закон дружби народів (Донч., VI, 1957, 596); // Який ніким і нічим не порушується, не переривається. Здавалось, нічна тиша була непорушна (Трубл., І, 1955, 125); У непорушному спокої святогорських лісів стояла задушна липнева спека (Собко, Звич. життя, 1957, 131); Було кругом незвично тихо. Стояла непорушна тьма (Шер., Дорога.., 1957, 153).

4. Якого не можна похитнути, подолати; дуже стійкий. Розбивались одна за одною білогвардійські атаки об непорушний Каховський плацдарм (Гончар, II, 1959, 350); Імперія кайзера Вільгельма завжди поставала в уяві моїй якоюсь фортецею непорушною (Кол., На фронті.., 1959, 40); // перен. Який твердо встановився; незмінний, постійний. Життя, що за кілька хвилин здавалося їй таким тривким і непорушним, виявлялося повним непередбачених небезпек (Тулуб, Людолови, II, 1957, 352); Авторитет Синявіна, набутий довголітньою чесною працею, лишився непорушним (Ле, Міжгір’я, 1953, 28); Він розкрив мені очі на багато таких речей, які мені до того здавалися непорушними істинами (Кол., На фронті.., 1959, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 362.

Непорушний, а, е. Неподвижный, недвижимый. Скелі стояли непорушні над водою. Левиц. І. 96.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 555.