НАПОСІДАТИ

НАПОСІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПОСІ́СТИ, ся́ду, ся́деш, док.

1. Сідати, навалюватися на кого-, що-небудь у великій кількості. На Ромку напосіло кілька хлопчаків (Сміл., Сашко, 1957, 23); * Образно. [Д і д:] Іди, Маріє, та вирішуйте швидше. Бо мені довго ждати все-таки не випадає: літа, вони, знаєш, таки напосідають, га? (Лев., Драми.., 1967, 271); // Накидатися на кого-, що-небудь у великій кількості (про комах, черв’яків і т. ін.). — У мене в цукроварні Були б наслідки з роботи гарні, Коли б на буряки Не напосіли шкідники (Еллан, І, 1958, 185).

2. розм. Натискати, давити своєю вагою на що-небудь. Завзято напосідав [Канушевич] ломом на скелю, відриваючи від неї великі, ледве порушені вибухом брили (Коцюба, Нові береги, 1959, 86); Рибалки напосідали на опачини, але що могли вони вдіяти проти стихії!.. (Тулуб, Людолови, І, 1957, 261).

3. тільки недок. Наступаючи, тіснити кого-небудь; вести наступ. Канонада, як і раніше, була недалеко. Тиснуть, напосідають червоні (Цюпа, Назустріч.., 1958, 109); Потрібно було почекати підходу головних сил. Ворог, зваживши на це, напосідав (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 46).

4. перен., розм. Наполегливо вимагати, добиватися чого-небудь від когось; настоювати, наполягати. — Що ж там таке привіз ти? Чого мовчиш? Хвалися вже! — напосідає мама (Мирний, IV, 1955, 339); Затялась [Катря], мов окаянна, нічого не сказала. А почав напосідати [Павло], гірко заридала (Кучер, Трудна любов, 1960, 423); Повісив [Карпо] голову, мовчить. А тут біда: .. той чоловік, що позичав гроші, теж напосів, у суд хоче позивати (Коцюб., І, 1955, 304); — Ще більше напосів [Макар] на трактористів: — Дітки, дітки, рушайте в добру годину! (Панч, II, 1956, 108).

5. перен., розм. Охоплювати кого-небудь, оволодівати кимось (про хворобу, настрій, почуття і т. ін.). [Камілла:] Ти не знаєш, яке тяжке, яке страшне моє життя! Не знаєш, які думки не раз напосідають… (Фр., IV, 1950, 446); Непереможна дрімота напосідала все міцніше й міцніше (Донч., II, 1956, 65); Чи не напосіла на мене ота пропасниця, що голову приском пече, а по тілу морозом сипле, аж зуби цокотять?.. (Мирний, IV, 1955, 353).

6. перен., розм. Наближатися, наступати (про неживі предмети, явища природи). Міг піти дощ, осінь напосідала (Ле, Вибр., 1939, 304).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 157.

Напосіда́ти, да́ю, єш, сов. в. напосі́сти, ся́ду, деш, гл. Насѣдать, насѣсть, налегать, налечь, настаивать, настоять. Тоді б ми з москалем так на злочестиві костьоли напосіли, як ляхи на наші благочестиві церкви. К. ЦН. 276. Я таки на нього напосяду, то він оддасть. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 511.