НАКЛАНЯТИСЯ

НАКЛА́НЯТИСЯ, яюся, яєшся, док.

1. Багато, досхочу покланятися кому-небудь; // розм. Багато разів згинатися, виконуючи певну роботу. — Скільки ми з серпом за свій вік накланялись, — доказала таки свою думку Мокрина (Головко, І, 1957, 433).

2. перен. Принижено попросити про кого-, що-небудь багато разів. — Доки навіть я випрошу коней, то накланяюсь, — скривилась Серафима Марківна (Коп., Вибр., 1953, 230). ;

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 105.

Накла́нятися, няюся, єшся, гл. Накланяться, вдоволь покланяться. Поки накланяється! Поки хто оглянеться на вдову!. Г. Барв. 263.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 494.